Організаційно-правові складові захисту економічних інтересів у кіберпросторі

Кіберзлочинність в Україні має стійкі тенденції до інтеграції із світовими злочинними традиціями, що притаманні країнам із розвинутою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою.

За результатами досліджень провідного німецького оператора зв’язку Deutsche Telekom у 2013 році Україна опинилась на 4 місці по кількості вихідних кіберзагроз після Росії, Тайваню та Германії [1]. Враховуючи ці тенденції, у березні 2013 року у Верховній Раді зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Закону «Про основи національної безпеки України» щодо кібернетичної безпеки України. Указаний законопроект спрямований на формування засад державної політики у сфері забезпечення кібернетичної безпеки України шляхом визначення основних реальних і потенційних загроз національній безпеці кібернетичного характеру, основних напрямів державної політики та основних функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки [2].

Серед різноманіття протиправних проявів превалює динаміка посягання на банківські інструменти та електронні платіжні системи з метою протиправного заволодіння грошовими ресурсами фізичних та юридичних осіб. Під загрозою опиняється не тільки частина електронного бізнесу, а й фінансова безпека держави та її державні інституції, яким намагаються протистояти як відповідні підрозділи правоохоронних органів так і структури служб безпеки фінансово-банківських установ [3, с. 416-417]. Як правило останні комплектуються фахівцями достатньо високого рівня, які мають у своєму розпорядженні ресурси, що значно перевищують можливості представників державного сектору. Крім того, значна кількість фахівців має попередній досвід роботи у правоохоронних органах, в тому числі спеціалізованих підрозділах з протидії кіберзлочинності.

Утворюючи міжбанківські структури на кшталт Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем ЕМА, представники українського бізнесу за останні роки суттєво активізували свою діяльність щодо виявлення та попередження правопорушень кібернетичного характеру. Поступово на нормативному та фізичному рівнях формується схема співпраці державного та недержавного сектору з протидії кіберзлочинності. Відмічаючи в цілому позитивну динаміку щодо співпраці правоохоронців з сектором електронної комерції, що реально потребує від держави ефективного захисту, маємо ситуацію, яка потребує свого розв’язання, як на законодавчому так і на управлінському рівнях.

В останні роки нормотворча діяльність з питань боротьби з кіберзлочинністю значно активізувалась. Проте, переважна більшість пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері стосується термінологічних коректив, розширення кількості складів таких злочинів, зміни якісної складової санкцій та інш.
З огляду на ефективність виявлення та припинення кіберзлочинів після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України та внесення змін до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» маємо констатувати, що спеціалізовані правоохоронні підрозділи опинились у ситуації об’єктивного стримування.

Відповідно до положень законодавства адекватні оперативно-розшукові заходи та негласні слідчі (розшукові) дії можуть бути проведені тільки відносно фактів, які кваліфікуються як тяжкі, або особливо тяжкі. Проте, переважна більшість інцидентів, що трапляються в комп’ютерних мережах, в тому числі в економічній сфері, не підпадають під цю категорію. Кіберзлочинці пристосувались до українських реалій та йдуть шляхом багатоепізодних протиправних зазіхань на об’єкти впливу, намагаючись не переходити вказаний бар’єр тяжкості, що передбачає Кримінальний кодекс держави. Проте в силу своєї специфіки і такі злочини потребують застосування специфічних дій та заходів з боку правоохоронців. Не маючи ефективної процедури їх проведення, оперативні працівники та слідчі стикаються із перепонами, які подолати вкрай складно, а в деяких випадках — неможливо.

Тому, приймаючи до уваги специфіку кіберзлочинів (підвищену анонімність, транс національність, велику кількість потенційних об’єктів злочинних посягань, миттєвість розвитку ситуації, відносну технічну доступність впливу та інш.), вважаємо за потрібне внести зміни до законодавства з цього питання задля забезпечення можливості правоохоронцям у ефективному протистоянні кіберзлочинцям.

Ситуація із протидією тяжким та особливо тяжким кіберзлочинам,які найближчим часом впевнено прогнозуються експертами в Україні, також потребує свого розв’язання. За новою процедурою, що її передбачає оновлене законодавство, із усіх суб’єктів, що задіяні у протидії кіберзлочинності саме оперативні працівники підрозділів боротьби з кіберзлочинністю об’єктивно мають найбільш якісну фахову підготовку в цьому питанні. Слідчі, прокурори та судді, які наділені правом розпочинати кримінальне провадження, ініціювати, санкціонувати та дозволяти проведення дій та заходів, за окремими виключеннями, практично не розуміються на специфіці боротьби з кіберзлочинністю.

Моніторинг практики свідчить, що у деяких випадках маємо приклади стримування процесу документування та розслідування через особисту некомпетентність правоохоронців та їх недостатній професіоналізм. Проблемності ситуації додає також заборона на прояв ініціативи з боку працівників оперативних підрозділів, яку встановив Кримінальний процесуальний кодекс України.Спираючись на думку переважної більшості представників слідства та оперативних підрозділів, що були проанкетовані фахівцями Донецького юридичного інституту, вихід з цієї ситуації вбачаємо у знятті законодавчої заборони на прояв ініціативи з боку оперативних працівників та внесенні відповідних змін до ст. 41.

Кримінального процесуального кодексу України та системного формування професіоналізму представників суду, прокуратури та слідства. З цією метою доцільно наступне. Запровадити в одному з навчальних закладів МВС України фахову підготовку слідчих з розслідування кіберзлочинів. На рівні УМВС (ГУМВС) ввести лінійну спеціалізацію з розслідування кіберзлочинів (на першому етапі — по одному співробітнику). Забезпечити регулярне підвищення кваліфікації таких осіб в Центрі підвищення кваліфікації Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України.

Ініціювати таку спеціалізацію перед Генеральною прокуратурою та, спираючись на наявний досвід, невідкладно розпочати процес підвищення кваліфікації (в тому числі дистанційно) представників прокуратури та суду через вказаний Центр. Враховуючи, специфіку кіберзлочинів фінансово-банківського спрямування та наявний фаховий потенціал у цих установах, доцільно залучити до проведення тренінгів їх представників. Разом з цим повинна бути продовжена вже започаткована практика підготовки оперативного складу спецпідрозділів і науково-викладацького складу, які задіяні у підготовці курсантів відповідних спеціалізацій.

Список використаних джерел:

1. Про внесення змін до Закону України «Про основи національної безпеки України» щодо кібернетичної безпеки України. — Законопроект від 07.03.2013 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://w1.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511 =45998.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14.
3. Протидія кіберзлочинності в Україні: правові та організаційні засади : навч. посіб. / [О. Є. Користін, В.М. Бутузов, С.С. Чернявський та ін.]. — К. «Видавничий дім «Скіф», 2012. — 736 с.